Охорона культурної спадщини в умовах збройного конфлікту, з подальшим відшкодуванням збитків нанесених культурній спадщині військовими діями, ускладнюється тим, що другою стороною конфлікту є не юридичні та фізичні особи, а інша країна. Саме тому тут вступає в силу міжнародне законодавство.
Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року – головний міжнародний договір у сфері захисту культурних цінностей від небезпек збройних конфліктів.
Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту ввела поняття культурних цінностей:
a) рухомі або нерухомі цінності, які мають важливе значення для культурної спадщини народу, наприклад пам’ятки архітектури, мистецтва або історії, як релігійні так і світські, археологічні розкопки, комплекси будівель, які мають, самі в собі історичне або мистецьке значення, витвори мистецтва, рукописи, книжки і інші предмети мистецького, історичного або археологічного значення, а також наукові фонди і серйозні книжкові фонди, архівні матеріали або репродукції вище вказаних цінностей;
b) будівлі, принциповим і застосовуваним на практиці призначенням яких є зберігання або виставляння культурних рухомих цінностей, визначених під літерою a), наприклад музеї, великі бібліотеки, архівні сховища, а також сховища, які мають на меті зберігання, у випадку збройного конфлікту, культурних рухомих цінностей, визначених під літерою a);
c) центри, які охоплюють значну кількість культурних цінностей, визначених під літерою а і b, які надалі виступають під назвою “центри зосередження культурних цінностей”
Захист культурних цінностей за Конвенцією складається з їх охорони та поваги до них.
До охорони відносяться зокрема наступні заходи:
- створення укриттів для рухомих культурних цінностей; їх реєстрація;
- реєстрація центрів концентрації культурних цінностей та нерухомих культурних цінностей особливого значення;
- розміщення розпізнавальних знаків на культурних цінностях;
- створення спеціальних підрозділів чи посад у військових частинах, у сферу повноважень яких входила б турбота про культурні цінності;
- вжиття спеціальних заходів архітектурного характеру (для попередження і полегшення боротьби із пожежами, руйнуваннями);
- створення необхідних резервів матеріалів, що використовуються в разі евакуації культурних цінностей та планів такої евакуації;
- створення цивільних служб, що на випадок збройного конфлікту здійснювали б необхідні захисні заходи;
- просвіта в галузі міжнародного гуманітарного права в лавах військовослужбовців та працівників культури.
Зобов’язання з поваги до культурних цінностей полягають у:
- забороні використовувати ці цінності, споруди з їх захисту та безпосередньо прилягаючу місцевість в цілях, що можуть призвести до їх руйнування;
- утриманні від ворожих та репресивних дій проти культурних цінностей.
Етапи захисту пам’яток:
- запобігання і ведення підготовчих робіт – перед виникненням збройного конфлікту або кризової ситуації;
- підвищення готовності – вводиться в період наростання безпосередньої загрози, з боку відповідних органів кризового керування;
- реагування – під час виникнення і перебігу збройного конфлікту або кризової ситуації;
- захист і документування – після закінчення збройного конфлікту або кризової ситуації.
Наразі Міністерство культури та інформаційної політики оголосило збір інформації щодо пошкоджень та руйнувань об’єктів культурної спадщини, вчинених російськими окупаційними військами на території України.
Руйнування культурної спадщини з усіх регіонів України необхідно фіксувати, шляхом надсилання фото або відео доказів до Міністерства культури та інформаційної політики через ресурс: https://culturecrimes.mkip.gov.ua
Доступні для відкритого використання дані публікуватимуться на порталі. Надані верифіковані матеріали можуть бути передані Міжнародному кримінальному суді в Гаазі для проведення слідчих дій.
