Військовий цвинтар: 27 братських, 3 індивідуальні могили радянських воїнів та могила піонера Шури Мірошніченка

Існуючий охоронний номер

1463

Місцезнаходження

Амур-Нижньодніпровський район, вул. Передова, сквер ім. Шевченка

Дата утворення об’єкта культурної спадщини

1941-1943 рр.

Категорія

пам’ятка історії місцевого значення

Номер і дата рішення про взяття на облік

рішення Дніпропетровського облвиконкому від 08.09.1970 №618

Пам’ятка у вигляді майдану складної форми в плані, близької до прямокутної, включає в себе:

– 34 надгробки з невеличкими квітниками, в три ряди, по 17 по обидва боки від центру майдану;

– споруду монументу в центрі майдану у вигляді трьох залізобетонних стел під якими розташовані три символічні надгробки;

– по центру, перед монументом знаходиться квадратна в плані невисока споруда «вічного вогню»;

– декоративну цегляну стіну складної форми, з правого боку якої знаходяться меморіальні дошки з іменами полеглих в часи Другої світової війни односельців.

У серпні-вересні 1941 р. лінія оборони проходила в районі вул. Чкаловської, ця обставина на початку 1960-х рр. визначила нову назву вулиці – Передова. Протягом місяця воїни 15-ї стрілецької й 275-ї стрілецької, 26-ї кавалерійської дивізій та кількох артилерійських полків тримали оборону. Деяких полеглих поховали у братській могилі в парку (нині сквер ім. Шевченка). Під час оборонних та визвольних боїв 1941-1943 рр. у Кам’янці та Ломівці загинули сотні воїнів. Найчастіше їх ховали у неглибоких могилах – там де обривалися їхні життя. У 1953-1955 рр. їх перепоховали поряд з братською могилою у парку. Тут також було перепоховано й мирних мешканців, розстріляних окупантами. У 1965 р. на військовому кладовищі перепоховали останки воїнів з трикутника доріг по вул. Мінусінській, а також з кладовища у Базарі (по дорозі на Сугаківку).

У 1970-ті рр. тут перепоховали учня 86-ї місцевої школи Олександра Мірошниченка, який у віці 13 років бігав на позиції наших бійців: приносив воду, медикаменти та боєприпаси, доповідав бійцям про розташування ворога. Разом із своїм другом Віктором Василькевичем запалив склад на заводі. Двічі перерізав телефонний дріт, що з’єднував німецький штаб з діючими частинами, а втретє 13 вересня 1941 р. куля снайпера знайшла хлопчика. Мати поховала Сашка в садочку біля яблуні.

У 2002 – 2005 рр. пошуковою групою були відкриті поховання на міських городах в районі вул. Житомирської та Передової, останки бійців віддали землі з почестями. На сьогоднішній день тут налічується 30 братських та 4 індивідуальні могили. Офіційно похованими в братських та індивідуальних могилах на військовому цвинтарі вважаються 117 воїнів та мирних мешканців.

У 1977 р. типову залізобетонну скульптуру воїна з прапором та обеліск, встановлені в 1950-ті рр. замінили на ті споруди, які ми можемо бачити нині.