Синагога Новофабрична

Будівля зведена у 1889 році як прибутковий будинок, згодом перебудована під синагогу. Під час пристосування під синагогу була зведена велика прибудова зі сторони двору, в результаті чого було створено майже квадратний у плані об’єм молитовної зали. Головний (для чоловіків) вхід у відповідності до традиційної орієнтації розташовувався по вуличному фасаду (ймовірніше у його центральній частині). Вхід для жінок зі сходами на галерею, вірогідніше, співпадає з існуючим входом до під`їзду на головному фасаді.

Фасади були виконані в цегли без штукатурки. Головний фасад мав доволі розвинутий еклектичний декор. Дворові фасади декору не мали.

У 1900 році на утримання Новофабричного молитовного будинку було виділено 400 рублів на рік (1600 рублів на чотирьох річчя) із сум коробочного збору. Інших даних про фінансову забезпечення общини не виявлено.

В документах радянського часу синагога вказана як ашкеназ.

Ашкеназ – на івриті біблійська назва країни та народу, який в ній проживав (розташовувалась між Вірменією та верхів`ям Євфрату). У ХІ ст. – назва німецьких земель. В пізніший час слово використовувалось для визначення євреїв німецьких земель та їх нащадків, що розмовляли на ідиш.  

Між 1919 – 1924 роками синагогу по вул. Фрунзе, 18 (нині – вул. Василя Чапленко) було зачинено радянською владою, а будівлю було реконструйована під адміністративну.

У 1930-ті рр. тут розміщувалась Дніпропетровська обласна контора Головного управління металургійної промисловості . В період німецької окупації – 3-й виробничий район (дільниця організаційного сектору) Дніпропетровської міської управи.

У повоєнний період будівля пристосована під житло.