Існуючий охоронний номер
28Місцезнаходження
Троїцька пл., 7, Шевченківський район, м. ДніпроДата утворення об’єкта культурної спадщини
ІІ половина 1840-х рр. - 1850 р.Категорія
пам'ятка архітектури місцевого значенняНомер і дата рішення про взяття на облік
Розпорядження Голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 №158-рСпоруда Пам’ятки, хрестова в плані, одноповерхова, дворівнева (в основній частині храму) п’ятибанна, цегляна культова споруда з підвалом та горищем, з п’ятиярусною дзвіницею. Розташована на території громадської забудови в межах Центрального історичного ареалу.
Побудована у другій половині 1840-х рр. в три етапи. У 1845 р. за проєктом Пьетро Вісконті (1778-1843) та Людвіга Шарлеманя (1784-1845) на гроші лісоторговця Федора Софронійовича Дупленка було розпочато будівництво квадратної у плані, п’ятибанної нової Свято-Духівської купецької церкви, яку було освячено у 1850 р. в ім’я Святої Трійці.
У 1860-х рр. перед церквою зводиться велика мурована дзвіниця, і значно пізніше між дзвіницею та храмом будується приділ, який їх поєднав. Меценатом цих розбудов виступив купець Анатолій Кірпічніков та його спадкоємці.
Наприкінці ХІХ сторіччя, під орудою старости церкви Івана Алексєєнка, за проєктом Федора Булацеля зводяться два кам’яні флігелі і нова кована огорожа.
Наприкінці 1900-х рр. було розпочато великі ремонтні роботи, для виконання нових ікон і розписів у 1909 р. запросили видатного українського живописця Івана Їжакевича, остаточно ремонтні роботи завершили у 1916-1917 рр.
У 1934 р. церкву закрили, скинули дзвони та зірвали хрести, приміщення поділили на два поверхи і улаштували склад. На території розташували численні крамниці, майстерні й склади.
На початку листопада 1941 р. за проєктом Володимира Самодриги було розпочато ремонтні роботи та реставрування живопису одночасно з поновленням відправ у церкві, а з середини грудня на дзвіниці було почато монтаж дзвонів. Всередині храму було розібрано конструкції перекриття, які поділяли його на два поверхи. Але, великі реставраційні роботи було розпочато лише у 1950-х роках. Відновили вцілілі роботи Їжакевича: «Втеча Йосифа до Єгипту», ікони апостолів, херувимів у склепіннях малих бань, орнаменти. Втрачене замінили новим малюванням, з якого найбільш визначне – «Благовіщення» на пілонах вівтаря.
Загалом реставраційні та живописні роботи у соборі не скінчено й по сьогодні.
