Школа, в якій у 1910 – 1916 рр. вчився український письменник Епік Григорій Данилович (1901 – 1942)

У 1909 р. – в с. Кам’янка Новомосковського земства, на основі типового проєкту, було побудовано одноповерхову будівлю 2-го початкового двокомплектного училища. Будівництво фінансувалось повітовим земством за участі сільської громади. В 1955 р., в ході капітального ремонту, до основної будівлі школи з північно-східного боку було прибудовано одноповерховий корпус зі спортивною залою, а в 1965 р. – здійснено прибудову з південно-західного боку. В грудні 1963 р. на північно-західному фасаді ліворуч від головного входу до приміщень будівлі була встановлена меморіальна дошка колишньому учню школи Г. Д. Епіку.

Епік Григорій Данилович (04 січня 1901 р. – 03 листопада 1937 р.) – український письменник, перекладач і публіцист, представник «Розстріляного відродження». У 1924 – 1926 роках – головний редактор видавництва «Червоний шлях» та ДВУ в Харкові, брав участь у діяльності культурно-просвітницьких товариств, входив до Спілки селянських письменників «Плуг», згодом пристав до групи Хвильового «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ). З серпня 1933 року – на творчій роботі. Заарештований 5 грудня 1934 року нібито за приналежність до контрреволюційної націоналістичної організації, що планувала терористичні акти проти керівників Компартії та уряду. Засудженого до 10-річного ув’язнення спільним вироком на 17 осіб, Г. Епіка відправлено відбувати покарання на Соловки. У жовтні 1937 року справу Г. Епіка, як і інших українських письменників і митців, несподівано переглянула трійка УНКВС Ленінградської області й винесла новий вирок – розстріл. Вирок був виконаний 3 листопада того ж року в Сандармоху. Родині страченого письменника згодом видали довідку з неправдивою інформацією про те, що він помер 28 січня 1942 року.