Школа, в якій у 1940 – 1941 рр. працювала В. К. Ілляшевська – член Амур-Нижньодніпровської підпільної комсомольської організації, була розстріляна гітлерівцями 23 лютого 1943 р.

Пам’ятка являє собою будівлю школи, складної конфігурації у плані, загальною довжиною  72,00 м (уздовж вул. Симиренківської), шириною 50,90 м (в глибину ділянки) та висотою від 4,80 м до 12,70 м. Триповерхова цегляна нежитлова громадська будівля, з підвалом та горищем, розташована на огородженій території громадської забудови, між  вул. Симиренківська та вул. Делегатська. На головному фасаді Пам’ятки (уздовж вул. Симиренківської), ліворуч від головного входу (південно-західне крило будівлі), була встановлена бронзова меморіальна дошка з рельєфним портретом та присвятним текстом на честь В. К. Ілляшевської, яка втрачена у попередні роки. Пам’ятка увічнює ім’я Варвари Костянтинівни Ілляшевської (1909 (за іншими даними 1903) – 1943) – учасниці Амур-Нижньодніпровської підпільної комсомольської організації.

В. К. Ілляшевська народилася у Катеринославі в родині службовців. Після закінчення семирічки, освоювала робітничі професії. У 1926 р. потрапила на земляні роботи, потім пішла вчитися на штукатура. Пропрацювала штукатуром, потім трохи – у хімічній лабораторії. Вивчилась на інструктора фізкультури, звідки отримала направлення на 3-х річні педагогічні курси у Верхньодніпровськ. Паралельно займалась у драматичному та акробатичному гуртках. Після закінчення педкурсів, працювала вчителькою у с. Пушкарівка Верхньодніпровського району. Тут молода вчителька включилася у громадську роботу – ліквідація неписьменності, антирелігійна пропаганда, культурно-освітня робота. Згодом її ім’ям було названо одну з вулиць села. У 1933 р. перевелась до середньої школи № 11 в Амур-Нижньодніпровському районі, потім була направлена до СШ № 87, звідки у 1940 р. була переведена учителем молодших класів до СШ № 68, яка на той час мала статус обласної спецшколи з особливим режимом для важковиховуваних дітей. У школі Варвара Ілляшевська була керівником методоб’єднання учителів молодших класів школи. Після нацистської окупації Дніпропетровська восени 1941 р. стала членом місцевої підпільної комсомольської організації, очолювану Корнієнком О., куди також увійшли Коломойцева З., Устименко Т., Полшкова В., Клюквін М., Клюквіна Н., Науменко М., Андрусенко Г. та інші. У цій організації була керівником редакційної групи. Перші листівки писалися від руки, згодом друкувалися на машинці, які підпільники поширювали серед населення міста та навколишніх сіл та селищ. У грудні 1942 р. гестапо вийшло на слід підпільників і наприкінці місяця більшість членів організації було заарештовано. Варвара Ілляшевська, як і решта заарештованих, зазнали допитів та катувань. 23 лютого 1943 р. підпільників, у тому числі В. К. Ілляшевську, було вивезено на окраїну міста в район Запорізького шосе, де їх було розстріляно та поховано у протитанковому рву. За іншою версією, на момент арешту у грудні 1942 р., Варвара Ілляшевська була важко хвора, а померла вона, будучі під арештом, у квітні 1943 р.

Будівля школи, де у 1940 – 1941 рр. працювала В. К. Ілляшевська, побудована у 1935 р. за типовим проєктом Шкілпроекту. У першому навчальному році 1935 – 1936 рр. у школі було відкрито 21 клас, навчалося 834 учня, працювало 42 вчителя. Першим директором школи була Білоконенко С.К., трохи пізніше школу очолив Фоменко І.С. У 1940 р. статус школи був змінений: обласна спецшкола з особливим режимом для важковиховуваних дітей, а директором в ній з 1940 по 1941 роки був Ковура П.А. Готуючись до оборони Дніпропетровська, міськком партії та міськвиконком у липні 1941 р. звернулися до мешканців міста з проханням приносити порожні пляшки для наповнення їх запалювальною сумішшю (виготовлення так званих «коктейлів Молотова»), для боротьби з ворожими танками. Місцеве населення зносило пляшки у подвір’я школи, які тут же заповнювали запалювальною рідиною бійці військової частини, що розміщувалася у приміщенні школи у червні – липні 1941 рр. Під час бомбардування міста ворогом, населення навколишніх вулиць ховалося у підвалі школи. У період нацистської окупації, у школі розміщувалася італійська військова частина. У всіх класах і коридорах італійські солдати зірвали підлогу та віконні рами, щоб розводити багаття для приготування їжі. Улітку 1942 р., коли італійська частина була передислокована, у подвір’я школи почали звозити будматеріали для будівництва пересильного концтабору. З цією метою окупанти заклали фундамент для цегляної стіни, яка б загородила концтабір з боку вул. Делегатська. А в фасаді школи пробили два наскрізні в’їзди в шкільний двір для машин. Даний проєкт не був до кінця реалізований через наступ радянських військ восени 1943 р. Внаслідок боїв будівля школи зазнала значних руйнувань та втрат: закіптюжені стіни (дах був зруйнований артилерійським обстрілом під час боїв), з проймами для вікон і дверей, зі зруйнованими перекриттями між поверхами. В приміщенні школи та на подвір’ї – величезні купи уламків цегли, штукатурки, арматури. Поки йшло відновлення будівлі школи № 68, у перші повоєнні роки навчально-педагогічний процес відбувався у приміщенні школи № 63. У 1944 р., відразу після повернення з фронту, школу очолив Коцило А.Ф. Відбудована школа № 68 була урочисто відкрита 1 вересня 1948 р. На головному фасаді (південно-західне крило будівлі), що над головним входом, розміщувалися рельєфні зображення прапорів та п’ятикутної зірки та текст «УЧИТСЯ УЧИТЬСЯ И УЧИТЬСЯ ЛЕНИН», які були демонтовані у ході декомунізації в 2010-х рр. Крім денної школи, в її будинку деякий час функціонувала і вечірня школа робочої молоді № 15.

У 1970 р. на лицьовому фасаді будівлі школи, поруч з головним входом, було встановлено металеву меморіальну дошку з присвятним текстом на честь В. К. Ілляшевської, яка у 1985 р. замінена на бронзову з меморіальним написом і рельєфним портретом В. К. Ілляшевської (скульптор – В. О. Черненко), яка втрачена у попередні роки. У 2000-х роках було встановлено дві нові меморіальні дошки з чорного граніту: ліворуч від головного входу – на честь В. К. Ілляшевської з її портретним зображенням та присвятним текстом: «Вона загинула в нерівному двобої з фашизмом і… перемогла. Ілляшевській Варварі Костянтинівні 1909 – 1943 від вдячних нащадків», праворуч від головного входу – на честь Баглая С.М. (1959 – 1982) – прапорщика, командира протитанкового кулеметного взводу, був першим воїном-інтернаціоналістом з Амур-Нижньодніпровського району, який загинув у Демократичній Республіці Афганістан, дошка з портретним зображенням та присвятним текстом: «Тут навчався Баглай Сергій Миколайович 1959 року народження 3 V 1982 загинув в Афганістані». Пізніше, дошка на честь Баглая С.М. була встановлена ліворуч від головного входу, а гранітна дошка, присвячена Ілляшевській В.К., була демонтована адміністрацією школи та наразі зберігається у підвальному приміщені.