Прибутковий будинок

У 1860-х роках було утворено велику садибу на розі сучасних вулиць Володимира Вернадського та Крутогірного узвозу.

У 1850-х роках на садибній ділянці (у кутовій частині) був споруджений великий мурований особняк в один поверх на високому цокольному поверсі з мезоніном. Архітектор невідомий. Особняк відносився до пізнього класицизму з характерним для нього поєднанням простих геометричних форм і великих рівних площин стін з ускладненим ліпним декором.

На межі 1860 – 1870-х років садиба належала дворянці Ользі Степанівні Миргородській.

У 1871 році її купує Софія Іванівна Ковалевська – донька генерал-майора Івана Васильовича Синельникова, що належала до однієї з найбільш багатих родин катеринославського дворянства.

У 1893 році по Новодворянській вулиці у будинку Ковалевського розміщується Катеринославське губернське жандармське управління та квартира його очільника полковника Дмитра Івановича Богинського. На 1897 рік у будинку Ковалевського розташовувалась 1-а міська поліцейська частина. Вже у 1898 році тут зафіксоване розміщення Катеринославських відділень Дворянського земельного та Селянського поземельного державних банків.

Вірогідно, що саме під розміщення банківських відділень на території садиби було зведено корпус дерев’яного прибуткового будинку на два поверхи на високому мурованому цокольному поверсі. Його первісне призначення – розміщення квартир службовців банку.

У 1890-ті роки мурований будинок такого розміру споруджувався півтора-два будівельні сезони через необхідність дати просохнути кладці й тинькуванню. Дерев’яний корпус, як правило, споруджувався за кілька місяців. Також вірогідно, що при спорудженні будинку був використаний мурований цокольний поверх більш ранньої будівлі.

Автор проєкту, на сьогодні, не встановлений. У вирішенні фасадів будинку з імітацією фахверкової структури досить помітний вплив, розповсюджених у 1890-х роках, друкованих альбомів проєктів різних архітекторів. Найбільш багате оздоблення має головний фасад орієнтований на Крутогірний узвіз, який прикрашений різьбленими вставками над вікнами. Над центральним вікном другого поверху, під невисоким щипцем, у картуші розміщена монограма власника «ВК».

Банк орендував приміщення у будинку С.І. Ковалевської не надто довго. У 1900-ті роки особняк ймовірно займали самі Ковалевські. Прибутковий будинок здавався в оренду.

По смерті С.І. Ковалевської, садиба перейшла у спільну власність братів Олександра, Миколи та Сергія Вікторовичів Ковалевських. На цей час на території садиби, окрім особняка та прибуткового будинку, знаходилися: мурований сарай, два дерев’яних сараї, льодовня, та мурований льох.

23 грудня 1911 року брати Ковалевські уклали роздільний акт на спадок матері С.І. Ковалевської, згідно якого катеринославська садиба, перейшла у повну особисту власність Сергія Вікторовича Ковалевського.

Дерев’яний прибутковий будинок на території садиби здавався в оренду. У 1912 – 1917 роках у ньому проживав член Катеринославського окружного суду Олександр Стефанович Карпов. У 1912 році проживали Лабинський та Волчанський. На початку 1915 року в будинку Ковалевського проживав катеринославський віце-губернатор, камер-юнкер Микита Олексійович Татіщев (1879 – 1948), який у 1916 році став останнім в історії московським генерал-губернатором (виконуючим обов’язки). Однак, вже у серпні 1915 року особняк повністю був зданий під розміщення приватної чоловічої гімназії з правами для учнів Євгена Івановича Добровольського50.

За купчою від 18 квітня 1916 року Сергій Вікторович Ковалевський продав свою катеринославську садибу, яка в цей час вже мала адресу: Крутогірна вулиця № 5 купцю Євелю-Берко Юделеву Шварцу.

Комплекс забудови колишнього будинку Ковалевського відносно спокійно пережив бурхливий період 1918 – 1920 років. З початку 1920-х років і особняк, і прибутковий будинок (а також, можливо, й частина службових корпусів) були перепрофільовані у житлові будинки з комунальними квартирами з покімнатним розселенням. В цей період в обох основних будинках садиби було проведено численні перепланування, спрямовані на збільшення кількості кімнат.

З наявних матеріалів встановлено, що під час бойових дій 1941 – 1944 років було пошкоджено та зруйновано частину колишніх службових корпусів на території домоволодіння. Колишній особняк і прибутковий будинок зазнали мінімальних втрат.

В середині 1950-х років на розі вулиць Дзержинського та Крутогірної, головним фасадом орієнтованим на вулицю Дзержинського, зводиться п’ятиповерховий житловий будинок із приміщенням бібліотеки в першому поверсі. Для його розміщення, переважно, було використано території зі зруйновною забудовою. Однак, задля досягнення композиційної єдності у забудові вулиці Дзержинського, при розробці проєкту було прийнято рішення про знесення кутового будинку, колишнього особняка Ковалевських. В подальшому, вірогідно, планувалося продовжити забудову району новими будинками за рахунок знесення малоповерхової житлової забудови, в тому числі й будинку за адресою Крутогірний узвіз, 5.

Важливе значення будинку для історії забудови міста, як єдиного збереженого дерев’яного прибуткового двоповерхового будинку, було встановлено у 1986 році під час робіт по класифікації історичної забудови міста.