«Прибутковий будинок»

Пам’ятку збудовано в 1912 – 1914 рр. як прибутковий будинок купця Тувія Іоффе. За проєктом (архітектор не відомий) комплекс складався з чотирьох корпусів навколо прямокутного внутрішнього двору, але в 1916 р. у зв’язку з банкрутством власника, останній корпус по червоній лінії так і не було зведено (на торцях залишились вертикальні штраби). Головні фасади корпусів симетричні, зорієнтовані у двір, вирішені в стилі модерн і мають ідентичний декор. Первісно висотність кожного об’єму відрізнялася між собою: лівий корпус мав 4 поверхи, центральний – 4 поверхи і мансарду, а правий – 5 поверхів. За розрахунком власника 16 з 36 квартир планувалося відвести під розміщення готелю, але ця ідея не була реалізована. Після завершення громадянської війни, багатокімнатні квартири було націоналізовано і перетворено на комунальні.

В 1931 р. на місці незбудованого корпусу архітектором К. Щукіним було розроблено проєкт адміністративної будівлі в стилі конструктивізм. В 1936 р. чотирьох поверховий об’єм з наскрізним проїздом з вулиці було завершено. Тут розмістилися міські комітети КП(б)У і комсомолу, редакції газет «Зірка» та «Дніпровська правда». Інші три корпуси продовжували використовуватися як житлові. Під час визволення міста в 1943 р. весь комплекс зазнав значних руйнування: повністю згорів дах та дерев’яні перекриття, були зруйновані фрагменти несучих стін, сходових клітин тощо. В 1946 р. для відбудови всі корпуси було передано паровозоремонтному заводу Міністерства чорної металургії, а в грудні того ж року вже було здано перший з них (проєкт було розроблено інститутом «Дніпродіпрошахт»). Під час відбудови корпуси Пам’ятки стали 5 поверховими, було збудовано нові сходові клітини, змінено планування квартир, збудовано нові балконі конструкції, зруйнований південно – східний фасад центрального корпусу було відбудовано в стилі радянського неокласицизму. В такому ж стилі (але з більшою кількістю декору на головному фасаді) було реконструйовано адміністративну будівлю: за проєктом архітектора К. Клєбанова її було переплановано в житловий будинок з магазинами.

В 1980-і рр., у зв’язку з пробивкою Театрального бульвару, лівий корпус Пам’ятки зазнав другої реконструкції. Дворовий фасад – брандмауер, що виходить на театр, було оштукатурено та оформлено рельєфом, який імітує панелі, прорізано вікна, влаштовано балкони, між корпусами встановлено величезний декоративний ліхтар. Крім того було посилено фундаменти, дерев’яні міжповерхові перекриття замінено на зборні залізобетонні, збудовано нову сходову клітину та односкатний дах, у внутрішньому дворі встановлено зовнішні пожежні сходи. В нових приміщеннях розмістилися центральні театральні каси та гуртожиток театру. В 2000-х рр. ці приміщення зайняли служби Бюро технічної інвентаризації.

Нині в більшій частині Пам’ятки розташовані квартири, окремі приміщення на першому поверсі здаються в оренду (наскрізний проїзд в центральному корпусі забудовано та перетворено на офісні приміщення).