Повітова земська управа

Споруда Пам’ятки, складної конфігурації в плані, близької до прямокутної, двоповерхова цегляна громадська будівля з підвалом та горищем, розташована на території багатоквартирної житлової та громадської забудови в межах Центрального історичного ареалу.

Побудована між 1897 – 1901 роками (автор не відомий) як особняк купця Ф. Г. Андерегга, який продав будівлю разом з земельною ділянкою і одноповерховим флігелем катеринославській повітовій земській управі у 1904 р. Головні фасади будинку було вирішено у стилістиці французького ренесансу із характерним для цього напряму розвиненим членуванням фасадів і складним силуетом даху. Особняк займався залою повітового земського зібрання, кабінетами членів земської управи та відділами управи.

В зв’язку з недостатньою кількістю приміщень повітова земська управа з власної ініціативи підготувала проєкт добудови до корпусу особняку нового адміністративного корпусу, який було реалізовано впродовж 1912 р.

У 1917 році паралельно із продовженням діяльності Катеринославського земства у будинках розмістився Катеринославський повітовий комісаріат (первісно створений на основі повітової управи). Органи управління Катеринославським повітом розміщувались тут до 1923 року, коли повіти було ліквідовано. У 1923 році корпуси колишньої повітової земської управи передали губернському шкіро-венерологічному диспансеру, який у 1932 році було реорганізовано у науково-дослідний інститут.

У вересні-жовтні 1941 р. будівлі диспансеру було надано міській управі. Первісно тут розміщувався кабінет міського голови, канцелярія управи та кілька з її відділів. У листопаді 1941 року у приміщеннях відкрилось міське адресове бюро. З серпня по жовтень 1943 року корпуси мали бути покинуті, згідно з розпорядженням окупаційної влади про відселення жителів та установ із центральної частини міста. Під час боїв за місто серйозних ушкоджень не отримали. За існуючими відомостями вже наприкінці 1943 році було відновлено роботу обласного шкіро-венерологічного диспансеру.

Найбільш серйозні втрати у зовнішньому вигляді особняк зазнав під час ремонтних робіт на початку 1960-х років, коли було спрощено силует покрівлі і ліквідовано мансардний поверх, демонтовано масивні перила балконів із заміною на металеві решітки, перебудовано відкриту терасу. В інтер’єрах проводились лише косметичні ремонти без серйозних перепланувань. У 2013 році Обласний шкіро-венерологічний диспансер було переведено в інше місце. У другій половині 2010-х років було проведено реставрацію Пам’ятки з пристосуванням під єпархіальний центр.