Новобогородицька фортеця

Розташована на півострові на правому березі річки Самара, на північ від селища Шевченко у Самарському районі міста Дніпра, поза межами затверджених історичних ареалів міста.

Пам’ятка являє собою Новобогородицьку фортецю (Старосамарський ретраншемент, Богородицька фортеця, Богородичне, Богородицький ретраншемент) – першопочатково дерев’яно-земляне укріплення бастіонного типу, що було збудоване протягом червня 1688 р. за розпорядженням князя В. В. Голіцина для створення тилової бази під час ІІ Кримського походу і, в подальшому, перетворено на стале поселення. У 1711 р., на виконання умов Прутського миру, фортеця було зруйнована – вали зрито, рови засипано. Під час російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр. фортецю використовували, як сторожовий пост і складську базу із частковим відновленням фортифікацій. По завершенні війни відновлено більш ґрунтовно із перетворенням на стале поселення. Поселення остаточно ліквідовано на початку 1790-х рр. Територія Пам’ятки зазнавала чисельні антропологічні втручання до 1960-х рр., надалі була перетворена у лісопаркову зону. Наразі Пам’ятка є однією з найдавніших та найбільших за площею (22,3 га) пам’яток історії міста Дніпра, одним з найкраще збережених земляних укріплень, розташованих на землях колишніх Вольностей Війська Запорізького.

На сьогоднішній день Пам’ятка являє собою фортецю, що має вигляд задернованих валів в плані неправильної п’ятикутної форми, основа п’ятикутника розташована паралельно р. Самара. За функціональною типологією даний об’єкт відноситься до військових (оборонних) споруд фортифікаційного типу з наявним археологічним культурним шаром. Північно-східні та південно-східні кути фортеці оформлені у вигляді напівбастіонів, три інші кути мають форму бастіонів. Між бастіонами у валах влаштовано п’ять воріт. Поруч з північно-східними та південно-західними воротами збереглися залишки передворотних укріплень. Під час дослідження Пам’ятки археологами науково-дослідної лабораторії Придніпров’я Дніпровського національного університету, знайдено та залучено до наукового обігу значну кількість артефактів: предмети побуту, монети, натільні хрести та інші знахідки, датовані XVII – XVIII ст.

Предметом охорони Пам’ятки є земляні укріплення, вали та рови фортеці, а також археологічний культурний шар, включаючи пов’язані з ним рухомі предмети.