«Могила О.П. Чекмарьова – видатного вченого у галузі прокатного виробництва, академіка, заслуженого діяча науки і техніки УРСР»

Пам’ятка являє собою могилу академіка Олександра Петровича Чекмарьова (12.09.1902 – 11.03.1975) – видатного українського вченого у галузі теорії і практики прокатної справи, зокрема обробки металів тиском, удосконалення прокатного обладнання, розробника нових методів точної прокатки сортових профілів.

Могила вченого оформлена на поверхні плитою чорного відполірованого лабрадориту. В узголів’ї могили встановлений пам’ятник з чорного мармуру, у верхній частині якого висічено поясне горельєфне зображення О.П. Чекмарьова (автор – скульптор Ю.П. Павлов). На лицьовій грані пам’ятника викарбовано факсиміле вченого, на боковій (правій) грані – напис «академик Чекмарев Александр Петрович 1902 – 1975». Ліворуч від могили вченого розташовується могила його дружини Чекмарьової Ксенії Іванівни (1901 – 1980). Територія могил подружжя Чекмарьових вимощена плитами чорного відполірованого лабрадориту.

Олександр Петрович Чекмарьов народився 12 вересня (30 серпня за старим стилем) 1902 р. у селі Велика Знам’янка (нині – Запорізька область) у сім’ї селянина. Закінчив сільську двокласну школу та Мелітопольське реальне училище, здобував вищу освіту в Катеринославі. У 1921 р. вступив на хімічне відділення Катеринославського інституту народної освіти, а через рік перейшов на другий курс заводського відділення Катеринославського гірничого інституту. Після закінчення інституту в 1927 р. він пішов працювати на металургійний завод ім. Петровського, брав безпосередню участь у підготовці технічних кадрів. Незабаром Олександра Петровича призначили заступником начальника рейко-балочного цеху. У 1930 р. О.П. Чекмарьов перейшов на викладацьку роботу у щойно створеному Дніпропетровському металургійному інституті. У 1931 р. він прийняв від свого вчителя А.П. Виноградова кафедру обробки металів тисненням, яку очолював майже сорок років. Наукові дослідження О.П. Чекмарьова присвячені розробці основ прокатки металів, рейковому, трубо-, сорто- і листопрокатному виробництву. У 1934 році вийшла перша його наукова монографія «Рейки, їх служба, якість і виробництво». У 1941 р. в Ленінградському політехнічному інституті Чекмарьов блискуче захистив докторську дисертацію. У 1941 р. розроблений ним новий метод автоматичного регулювання налаштування валків прокатних станів був відзначений Державною премією. У роки німецько-радянської війни працював в евакуації спочатку в Сталінграді, потім у Магнітогорську. За докорінне вдосконалення  виробництва листів з конструкційних марок сталі у 1949 році колективу інженерів і вчених, у тому числі й О.П. Чекмарьову, була присуджена Державна премія. Вчений опублікував майже 30 монографій, понад 500 наукових статей, отримав 25 авторських свідоцтв. Його численні наукові праці сприяли подальшому розвитку теорії і практики прокатної справи. Великий внесок зробив О.П. Чекмарьов у теорію прокатки. Одночасно з широкою та різноманітною науково-дослідною роботою вчений проводив велику педагогічну діяльність. З 1931 по 1941 рр. він працював деканом технологічного факультету Дніпропетровського металургійного інституту, майже 40 років був незмінним керівником створеної ним наукової школи, котра об’єднала значну кількість наукових працівників й інженерів. За 44 роки завідування кафедрою О.П. Чекмарьов підготував близько 4 тисяч інженерів-прокатників, 127 кандидатів і докторів технічних наук. З 1948 по 1970 р. Олександр Петрович також керував прокатним відділенням Інституту чорної металургії АН УРСР. У 1948 році О.П.Чекмарьов був обраний академіком АН УРСР, а у 1968 – академіком АН СРСР. За видатні заслуги у галузі обробки металів тисненням О.П. Чекмарьов був відзначений багатьма державними нагородами та почесними званнями. Помер 11 березня 1975 року у Дніпропетровську, де і був похований на Запорозькому цвинтарі.

12 березня 1976 р. на будинку металургійного інституту, де багато років працював Чекмарьов, встановили меморіальну дошку на його честь (автор – скульптор Е.М. Курильов). У тому ж році невелика вулиця в самому центрі вузівського району міста стала називатися вулицею Академіка Чекмарьова.

12 березня 1977 р., на 75-річчя з дня народження О.П. Чекмарьова, на могилі вченого встановлено пам’ятник (автор – скульптор Ю.П. Павлов).