Могила архітектора Д. С. Скоробогатова

Могила архітектора Дмитра Степановича Скоробогатова та його дружини Ольги Матвіївни Скоробогатової знаходиться у північній частині кварталу № 23 Запорізького цвинтаря у м. Дніпро.

Могила є перепохованням з ліквідованих частин Нового міського цвинтаря, виконаним у середині 1960-х років.

Скоробогатов Дмитро Степанович (14.10.1862, м. Катеринослав – 06.01.1939, м. Дніпропетровськ), один з провідних архітекторів міста кінця ХІХ – початку ХХ ст. Закінчив Катеринославське реальне училище (1882). Закінчив Інститут цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі (1889). Займає посаду міського інженера м. Катеринославу (1889), займає посаду міського архітектора м. Катеринославу (сер. 1890-х – 1918 (1919)), займає посаду інженера Комунгоспу (1920 – 1933 (?)), працює архітектором у Управлінні проєктування та розвитку м. Дніпропетровська (1934 – 1939).

Д. С. Скоробогатовим виконано проєкти значної кількості міських інженерних об’єктів різного характеру.

Окрім цього, на замовлення міської влади, ним було виконано проєкти:

• комплекс казарм на Олександро-Невській площі (1890-ті, проспект Пушкіна, 36);
• адміністративний корпус Міської управи (1901 – 1903, проспект Дмитра Яворницького, 47);
• нового навчального корпусу Маріїнської жіночої гімназії (1902, вул. Троїцька, 1);
• корпусів 1-го Озерного торгівельного ряду (1903 – 1907, не зберігся);
• корпусів депо міського трамваю (1904 – 1905, проспект Сергія Нігояна, 49, не збереглися);
• навчальний корпус 2-го реального училища (1904 – 1905, вул. Старокозацька, 63 – проспект Пушкіна, 2);
• комплекс будівель Кайдацької насосної станції міського водогону (1905 – 1906);
• комплекс міських казарм для Феодосійського піхотного полку (1906 – 1909, проспект Гагаріна, 26);
• навчальний корпус 1-ї міської жіночої гімназії (1906 – 1907, зберігся у перебудованому вигляді по проспекту Дмитра Яворницького, 19, корпус № 3);
• навчальний корпус 2-ї міської жіночої гімназії (1906 – 1907, вул. Старокозацька, 63);
• комплекс міських громадських будівель (дитяча лікарня, школа, богадільня) у відповідності із заповітом І. М. Алексеєнко (1909 – 1913, проспект Пушкіна, 26 – вул. Надії Алексеєнко, 20);
• навчальний корпус 3-ї міської жіночої гімназії (1910 – 1911, вул. Володимира Мономаха, 6);
• корпус міського ломбарду (1911, вул. Святослава Хороброго, 27);
• приймав участь у розробці конструкцій та планів «Палацу Профілактики» (1923, проспект Сергія Нігояна, 53);
• адміністративний корпус АНД райради (1926 – 1928, вул. Каруна, 1);
• ряд навчальних корпусів для міських початкових училищ (1910-ті) та середніх шкіл (1930-ті), військових будівель, ремонтів, добудов, тощо.

Серед проєктів, виконаних на приватне замовлення можна зазначити:

• особняк Д. Пчолкіна (1898, Успенська площа, 5);
• перебудова власного прибуткового будинку (кін. 1890-х, вул. Центральна, 14);
• перебудова і побудова нового корпусу прибуткового будинку Розенберга (кін. 1890-х, вул. Барикадна, 2);
• особняк А. Бабушкіна (кін. 1890 – поч. 1900, вул. Челюскінців, 8);
• тимчасовий навчальний корпус Комерційного училища (1900, не зберігся);
• навчальний корпус Комерційного училища (1904 – 1905, зберігся у перебудованому вигляді, проспект Олександра Поля, 2);
• корпус житлового будинку заводу ім. Петровського (1927 – 1928, вул. Алтайська, 51).

У 2008 році пам’ять про архітектора було увічнено встановленням меморіальної дошки на будинку колишньої Катеринославської міської управи по проспекту Д. Яворницького, 47.