«Могила А.І. Задонцева – видатного вченого у галузі сільськогосподарських наук, академіка, заслуженого діяча науки УРСР»

Пам’ятка являє собою могилу академіка Антона Івановича Задонцева (16.08.1908 – 05.12.1971) – видатного українського вченого у галузі зернових культур, дослідника зимостійкості озимої пшениці.

Могила вченого оформлена на поверхні у вигляді клумби, огородженої плитами рожевого граніту, в узголів’ї якої – меморіальна плита трапецієвидної форми з викарбуваним написом: «академик ВАСХНИЛ заслуженный деятель науки УССР Задонцев Антон Иванович 16 VIII 1908 – 5 XII 1971». До тильної грані меморіальної плити примикає пілон з рожевого граніту, на якому встановлено мідне погруддя академіка (автори – скульптор Жирадков О.І., архітектор – Зуєв О.В.). На лицьовій грані пілона викарбовано пшеничне колосся та факсиміле вченого. Праворуч до нього примикає пілон трапецієвидної форми з рожевого граніту, на якому зображено портрет та дати життя дружини вченого – Задонцевої Ніни Володимирівни (1911 – 1973), а в його нижній частині напис: «Здесь увековечена память Перца Владимира Андриановича 2 VII 1882 – 10 V 1941» (мова йде про батька Задонцевої Н.В.). Територія могил подружжя Задонцевих вимощена плитами рожевого граніту та огороджена бордюром.

Антон Іванович Задонцев народився 16 серпня (3 серпня за старим стилем) 1908 р. в с. Ставидли Кіровоградської області. Після закінчення сільської школи в 1923 р. вступив до Златопольського сільськогосподарського технікуму, по закінченні якого продовжив навчання у Білоцерківському сільськогосподарському інституті. Отримавши в 1929 р. агрономічну освіту, залишився працювати в цьому ж інституті на кафедрі рослинництва. У 1930 – 1932 рр. проходив аспірантську підготовку спочатку при Українській академії аграрних наук, а потім в Українському НДІ зернового господарства (м. Харків). Після аспірантури працював в цьому інституті, старшим науковим співробітником, потім завідувачем лабораторії зимостійкості озимих хлібів. У 1933 р. Український науково-дослідний інститут перевели з Харкова до Дніпропетровська, і А.І. Задонцев очолив його колектив. У 1941 р., з початком німецько-радянської війни, разом з інститутом переїхав до м. Саратова, за місцем перебування науково-дослідного інституту сільського господарства Південного Сходу. Там А.І. Задонцева призначили директором УНДІ зернового господарства. Там в умовах воєнного часу була розгорнута робота по створенню фондів елітних зернових культур, вирощено 350 центнерів «еліти», які були перевезені в Україну після війни. Повернувшись наприкінці 1943 р. з евакуації до Дніпропетровська, він продовжив працювати на посаді директора. Згодом при утворенні на базі УНДІЗГ Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи його затвердили директором. На цій посаді він працював до свого останнього дня – 05.12.1971 р. Задонцев був організатором широкої мережі дослідних станцій інституту, фундатором дослідного господарства «Дніпро». Науковий ступінь кандидата с.-г. наук і вчене звання старшого наукового співробітника за фахом фізіологія рослин було присвоєно у 1937 р. У 1951 р. його обрали членом-кореспондентом академії наук Української РСР, у 1956 р. – членом-кореспондентом Всесоюзної академії с.-г. Наук, а у 1960 р. – дійсним академіком ВАСГНІЛ.

Головним об’єктом досліджень вченого була озима пшениця – він здійснив широкомасштабні дослідження з основних питань зимостійкості озимих хлібів в агрокліматичних умовах Степу УРСР і запропонував дієву систему заходів, які попереджають загибель посівів від зимових пошкоджень. Вчений розглядав проблему зимостійкості в тісному зв‘язку і взаємодією з агроекологічними умовами, біохімічними і фізіологічними процесами, що відбуваються в рослині під впливом тих чи інших агротехнічних прийомів. На основі виявлених закономірностей він розробив теоретично обґрунтовані пропозиції щодо підвищення зимостійкості і врожайності озимої пшениці в південних районах країни. Велику увагу приділяв також з‘ясуванню основних закономірностей водоспоживання озимої пшениці залежно від прийомів вирощування (строків сівби, норм висіву, умов зволоження і мінерального живлення та ін.) на різних етапах життя рослин і виявленню сприятливих умов для формування їх максимальної продуктивності, вивченню ефективності використання вологи рослинами озимої пшениці, висіяної після різних попередників. Проведенні дослідження дали змогу встановити залежність між сумарним водоспоживанням і врожаєм озимої пшениці і розробити заходи щодо поліпшення вологозабезпеченості озимої пшениці в районах недостатнього зволоження. Вивчив і розробив прийоми вирощування озимої пшениці в умовах зрошення. Він одним з перших визначив роль допосівних і вегетаційних поливів озимої пшениці в південних районах УРСР. Під керівництвом вченого виконана серія експериментальних робіт, присвячених вивченню основ біології озимих культур. У результаті проведених під керівництвом А.І. Задонцева пошукових робіт вперше у світовій практиці був використаний препарат «тур» (ретардант росту хлорхолінхлорид) для заглиблення вузла кущення рослин озимої пшениці, що відкрило принципово нові можливості для підвищення зимостійкості та продуктивності озимих. В 1968 р. вченому видано авторське посвідчення на запропонований спосіб. Загальна кількість наукових публікацій перевищила 150. Під його безпосереднім керівництвом 35 аспірантів і здобувачів захистили кандидатські дисертації, 5 з яких стали докторами с.-г. наук, була створена школа рослинників-фізіологів. За видатні заслуги у галузі дослідження зернових культур А.І. Задонцев був відзначений багатьма державними нагородами та почесними званнями. Помер 5 грудня 1971 року у Дніпропетровську, де і був похований на Запорозькому цвинтарі.

У 1976 р. на будинку інституту по вул. Володимира Вернадського, 14, де багато років працював Задонцев, встановили гранітна меморіальна дошка з барельєфним портретом А.І. Задонецева (автор – скульптор К.І. Чеканьов), а 6 травня 1977 р. на могилі вченого встановлено пам’ятник (автори – скульптор Жирадков О.І., архітектор – Зуєв О.В).