«Готель»

Існуючий охоронний номер

32

Місцезнаходження

вул. Воскресенська, 8, Шевченківський район

Дата утворення об’єкта культурної спадщини

1900 - 1910-ті рр

Категорія

пам'ятка архітектури місцевого значення

Номер і дата рішення про взяття на облік

Розпорядження Голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 №158-р

Цегляна будівля на чотири поверхи з горищем та підвалом, розташована на території багатоквартирної житлової забудови і головним фасадом виходить на вул. Воскресенську.

Пам’ятку збудовано в 1909 – 1910 рр. як прибутковий будинок купця М. М. Корецького. Головний фасад було вирішено в стилі німецького ренесансу. Використання характерних декоративних елементів дає змогу припустити, що автором будинку був архітектор Д. К. Тіссен, хоч документальних підтверджень цьому немає. Первісно будинок мав мансардний поверх з двома високими фронтони, баштою над кутовим еркером, лоджією та балконами. На першому поверсі розміщувався «Богемський магазин» посуду Корецького, інші поверхи займали офіси 1-е Катеринославського товариства взаємного кредиту, представництв Всесвітньої компанії електрики та товариства «Проводник», технічної контори Я. І. Бермана і т.д. На початку 1913 р. будинок перейшов у власність Євсея Хенкіна.

У 1919 р. Пам’ятку було націоналізовано, а приміщення розподілені між різними установами. До початку німецької окупації тут розташовувалися представництва Електротресту та Укртекстильтресту, контора «Укравтопромторгу», «Будинок освіти» та навіть перша міжміська автостанція з рейсами Новомосковськ, Павлоград та Запоріжжя.

Під час боїв за звільнення міста восени 1943 р. будівля Пам’ятки повністю вигоріла, включаючи дерев’яні перекриття (збереглися лише бетонні перекриття сходової клітини та підвалу). Проект відновлення 4-х поверхового корпусу (без мансарди) розробив у 1948 р. архітектор М. Б. Шнеєрсон для адміністративно-житлового корпусу проектного інституту «Укрдіпромез». Реконструкцію було завершено у 1949 р.: влаштовано нові перекриття по металевим балкам, двохскатний дах з аттиками, закладено арку наскрізного проїзду, входи у магазини, лоджії на 3-м поверсі,  у дворі збудовано новий еркер. Планувально поверхи, а також підвал і горище було з’єднано з приміщеннями прилеглої до Пам’ятки будівлі №10. Праву частину будівлі було відведено під житлові квартири з окремим входом з двору. У 1950-1960-х рр. у будинку працював обласний бібліотечний колектор. У подальшому його приміщення зайняла місцева контора «Інтурист». В сер. 1960-х рр. звільнені «Укрдіпромезом» приміщення були зайняті міською прокуратурою, яка працювала тут до початку 2010-х рр. На головному фасаді в 1990-і рр. півкруглі балкони на 3-му поверсі було демонтовано і перетворено на французькі.

Нині частина приміщень Пам’ятки здається в оренду під офіси та торгівлю, в правій частині, де розташована сходова клітина, розташовані квартири.