
Існуючий охоронний номер
12Місцезнаходження
вул. Старокозацька, буд. 15, Шевченківський районДата утворення об’єкта культурної спадщини
1902 р.Категорія
пам’ятка архітектури місцевого значенняНомер і дата рішення про взяття на облік
Розпорядження Голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 №158-рТриповерхова цегляна житлова будівля, з цокольним поверхом та горищем, розташована на огородженій території щільної багатоквартирної житлової забудови, по червоній лінії вул. Старокозацької в межах Центрального історичного ареалу. З обох боків до Пам’ятки примикають впритул сусідні будинки, формуючи суцільну лінію забудови. Будівля прямокутна в плані, uоловний фасад має еклектичне рішення зі стилізацією під Ренесанс, дворовий фасад – раціональне вирішення із спрощеним декором.
Пам’ятку було збудовано в 1902 р. як прибутковий будинок купця 2-ї гільдії В. Г. Заморуєва. Первісно будівля мала Т – подібну в плані форму за рахунок виступаючого об’єму «чорної» сходової клітини. Парадні сходи розміщувались по центральній планувальній осі і мали вихід на вулицю. Пам’ятка мала шість 5-ти кімнатних квартир з усіма зручностями. В 1920-і рр. квартири було націоналізовано і перетворено в «комуналки».
Під час бойових дій 1941-1943 рр. Пам’ятка майже не постраждала, в 1945 р. було виконано лише ремонтні роботи. В 1989 – 1994 рр. в ході проведення капітального ремонту Пам’ятку було перепланувано під 13 квартир з частковою заміною несучих конструкцій, демонтовано історичні сходові клітини і влаштовано дві нові зі сторони двору, проведено реставрацію головного фасаду. На початку 2000-х рр. цокольні приміщення було переплановано під ресторан, у дворі над приямком з підвалу збудовано тамбур з ганком.