Будинок, в якому мешкав Писаржевський Л. В.

Існуючий охоронний номер

6288

Місцезнаходження

вул. Писаржевського, 5, Соборний район, м. Дніпро

Дата утворення об’єкта культурної спадщини

побудова буд. - поч. 1910-х років

Категорія

пам’ятка історії місцевого значення

Номер і дата рішення про взяття на облік

Рішення Дніпропетровського облвиконкому від 19.11.1990 № 242

Пам’ятка в плані Т-образної форми, трьохповерхова цегляна громадська будівля з підвальними приміщеннями та горищем, розташована на огородженій території громадської забудови в межах Центрального історичного ареалу.

Пам’ятку було збудовано на поч. 1910-х рр. як приватній особняк інженера і підприємця Еміля Вюрглера в стилі модерн. Головний фасад асиметричного 1-2-х поверхового будинку було виділено двома, різними за формою та висотою, баштами з шатровими завершеннями. Високий цокольний поверх використовувався для розміщення господарчих та технічних приміщень (котельної, систем опалення, водогону та електрики).

Після встановлення радянської влади особняк було націоналізовано, в приміщеннях розмістився дитячий будинок, який згодом було перепрофільовано в зразковий дитячий садок.

В 1928 р. Пам’ятку було передано новоствореному Інституту фізичної хімії під керівництвом професора Л.В. Писаржевського. Тут розмістилися лабораторії, кабінети науковців, квартира Писаржевського. В 1936-1937 рр. за проєктом арх. В.В. Самодриги було проведено реконструкцію: демонтовано башти, дах, частково ліпний декор,  надбудовано 2-3-й поверхи, влаштовано новий дах та покрівлю, переплановано існуючі приміщення.

Під час військових дій в 1941-1943 рр. Пам’ятка не постраждала, два роки тут розташовувався військовий шпиталь, з 1945 – 1952 рр. – лабораторія хіміко-технологічного інституту.

В 1952-1953 рр. було проведено капітальний ремонт для розміщення інституту чорної металургії (1952 – 1978 рр.): відремонтовано дах, пофарбовано фасади, у дворі над приямком прибудовано веранду, у дворі збудовано декілька господарчих будівель, інтер’єри окремих приміщень прикрашено ліпниною.

В подальшому Пам’ятку займали Придніпровський науковий центр (1978 – кін. 1990-х рр.) та Інститут транспортних систем і технологій НАН України (з кін. 1990-х).

В 2002 – 2004 роках було проведено будівельні роботи (на головному фасаді демонтовано балкон, меморіальну дошку, балконний проріз перетворено на вікно, замінено огородження іншого балкону та центрального ганку, сходи облицьовано гранітом, декоративні елементи відремонтовано, на терасі у дворі побудовано веранду, пофарбовано головний фасад і фрагментарно дворові фасади, частково змінено огородження вздовж вулиці).