Будинок, у якому жив О. Г. Данченко

Будинок двоповерховий із цокольним поверхом. Споруджено у 1890 – на початку 1900-х років на замовлення Ераста Бродського. Використовувався, як житловий.

Кін. 1930-х – 1948 роках у будинку проживав Олександр Григорович Данченко (1926 – 1993), графік, народний художник України, один з провідних представників «шестидесятництва» у художній культурі України.

Данченко Олександр Григорович (22.06.1926 – 13.02.1993), графік і книжковий ілюстратор. Закінчив Дніпропетровське художне училище (1948). Закінчив Київський художній інститут (1954). Викладач Київського художнього інституту (1954 – 1962), член Спілки художників України (1956), народний художник України (1985), член кореспондент Академії мистецтв СРСР (1991). З 1970-х років обіймав керівні посади у Спілці художників України.

Окрім серій малюнків і офортів, до найзначніших робіт входять малюнки з оформлення книжок: збірка «Думи» (1958), Панч П. «Гомоніла Україна» (1958), Шевченко Т.Г. «Кобзарь» (1962, 1984), Ільченко О. «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай та Чужа Молодиця» (1967), Котляревський І. «Енеїда» (1969), Салтиков-Щедрін М. «Історія одного міста» (1976), Рід Д. «десять днів, що потрясли світ» (1977), Довженко О. «Незабутнє (1941 – 1943)» (1980), Олесь Гончар «Прапороносці» (1986).

Спогади про народного художника України Данченка Олександра Григоровича

Вперше я почув це ім’я у 1959 році, коли став навчатися у Дніпропетровському художньому училищі. Нам, студентам першого курсу, розповідали викладачі, які в минулому були однокурсниками. В цей час він вже закінчив художній інститут і мешкав у Києві. Деякі його роботи, зокрема малюнки та акварелі, знаходились у нашому художньому музеї і ми мали можливість їх бачити.

Його майстерність і авторитет швидко зростали. Минули роки і ось він вже, як земляк і почесний гість, приїздить до нас у спілку художників, порадником і консультантом.

У 1982 році в залах обласної спілки художників відбулась персональна виставка його творів, для нас, художників і мешканців міста Дніпропетровська. Це був справжній вибух! До цього нічого подібного у нашому місці не було.

Вражало розмаїття і кількість робіт на історичну та українську тематику. Це була історична подія для міста, успіх був незаперечний.

Мені випала честь зустрічати його на вокзалі і супроводжувати по місту. В першу чергу він бажав побувати у школі №81 біля театру опери та балету, де колись навчався. А особливо запам’яталось як він, ніби на крилах, «влетів» до будинку, в якому пройшло його дитинство та юність. Цей будинок і зараз стоїть  на Соборній площі біля Преображенського собору і трамвайної зупинки.

Віктор Григорович водив мене у двір свого колишнього будинку, показував вхід, що сходами вів у напівпідвальне приміщення. Зараз там з’явилися всілякі прибудови, торгівельні куточки, перегородки. Але двір впізнати можна і сходи помешкання зберіглися. На подвір’ї цього будинку відбулись і зустрічі з його друзями дитинства та юності. На той час ще стояли дерева, по яких вони лазили, коли були дітьми.

Також згадали будинок, який і зараз ще стоїть поруч. Розповідали їхні батьки, як в роки громадянської війни на балконі цього будинку пив чай зі своєю коханкою отаман Шкуро. В цей час на площі біля собору для них грав духовий оркестр.

Ми пишаємось, що Народний художник України Данченко Олександр Григорович наш земляк. До його почесного звання сміливо можна додати слово «Великий». Йому притаманні такі якості, як інтелігентність, тактовність, освіченість, ерудиція, і, найголовніше, талант від бога.

Народний художник України, Почесний громадянин міста – скульптор В. П. Небоженко