Будинок професорів Гірничого університету

Будинок триповерховий з підвальним поверхом. Споруджений у 1910 – 1911 роках для А. Яковлева. Архітектор не встановлений. За первинним проєктом планувався, як прибутковий будинок із великими квартирами. Під час будівництва проєкт відкоригований під довгострокове орендне розміщення Державного контролю Катерининської залізниці. Будинок отримав додатковий вхід із парадним вестибюлем і коридорне планування в усіх трьох поверхах. Контроль залізниці працював у будинку, як мінімум, до 1919 року.

На початку 1920-х років у будинку було розміщено Робітничий факультет Катеринославського (Дніпропетровського) гірничого інституту і гуртожиток Рабфаку. На середину 1930-х років повністю зайнято гуртожитком Гірничого інституту.

Корпус згорів восени 1943 року. Відновлений був у 1945 році під розміщення студентського гуртожитку та квартир викладачів. З 1950-х років у ньому розміщуються лише квартири викладачів.

У різні роки у будинку проживали:

• Абрамов Федір Олексійович (1904 – 1982), закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за спеціальністю «гірничий інженер» (1932). Почав працювати у ДГІ (1932). Доктор технічних наук (1952), професор (1952), член-кореспондент АН УРСР (1967). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1976). Завідувач кафедри рудникової вентиляції ДГІ та завідувач відділу рудникової аерогазотермодинаміки Інституту геотехнічної механіки АН УРСР. Заслужений діяч науки УРСР.
• Біліченко Микола Якович (1923 – 2010), закінчив ДГІ за спеціальністю «гірничий інженер-шахтобудівник» (1949). Почав працювати у ДГІ (1949). Доктор технічних наук (1965), професор (1966), академік академії інженерних наук УРСР, заслужений працівник вищої школи УРСР (1979). Завідувач кафедри прикладної механіки ДГІ (1974 – 1988), завідувач кафедри рудникового транспорту ДГІ (1988 – 1995), декан гірничого факультету ДГІ (1963 – 1965), проректор ДГІ (1965 – 1994), радник ректора ДГІ з наукових питань (1995).
• Максимов Олександр Павлович (1919 – 2008), закінчив Московський гірничий інститут за спеціальністю «гірничий інженер-шахтобудівник» (1943). Почав працювати у ДГІ (1944). Доктор технічних наук (1965), професор (1966). Завідувач кафедри шахтного будівництва ДГІ (1953 – 1955), завідувач кафедри проведення і кріплення виробок (1962 – 1965), завідувач кафедри будівництва шахт та підземних споруд (1965 – 1990). Засновник української наукової школи з шахтного будівництва.
• Рубінський Юрій Михайлович (1907 – 1984), закінчив Харківський інженерно-економічний інститут за спеціальністю «гірничий інженер-економіст» (1927). Працював у ДГІ у 1941 – 1973 роках. Доктор економічних наук (1965), професор (1967). Завідувач кафедри економіки, організації та планування виробництва (1950 – 1961). Засновник наукової школи організації нормування та оплати праці у вугільній промисловості.
• Твєрдохлєбов Василь Ігнатович (1920 – 1991), закінчив фізико-математичний факультет Дніпропетровського державного університету (1949). Працює у ДГІ з 1949 року. Доктор фізико-математичних наук (1969), професор (1971). Завідувач кафедри фізики ДГІ (1960 – 1991). Представник наукової школи професора А.Е. Малиновського. Розробляв теорію горіння і спектральні методи дослідження.
• Туровська Ася Яківна (1914 – 1994), закінчила ДГІ за фахом «гідрогеологія та інженерна геологія» (1938). Кандидат технічних наук (1959), доктор геолого-мінералогічних наук (1980), професор Дніпропетровського державного університету (1982), постійний член Зсувної комісії при АН СРСР, член національної асоціації СРСР з механіки ґрунтів та фундаментобудівництва. Роботу починала у геологорозвідувальних партіях на території України, а потім Середньої Азії (1941 – 1945). Викладач Чернівецького університету (1945), працювала у НДІ геології Дніпровського державного університету та кафедрі мостів і тунелів Дніпропетровського інституту інженерів транспорту. З 1982 року працювала на кафедрі геології та гідрогеології Дніпропетровського державного університету.
• Штокман Ілля Григорович (1920 – 1991), закінчив Уральський індустріальний інститут за фахом «інженер-механік» (1942). Доктор технічних наук (1957), професор (1958). У 1944 – 1960 роках працював на кафедрі рудничного транспорту ДГІ.
• Ясов Віталій Георгійович (1926 – ), закінчив Московський нафтовий інститут за фахом «гірничий інженер» (1951). Доктор технічних наук (1972), професор (1973), заслужений працівник народної освіти УРСР, почесний працівник Укргазвидобування. У 1956 – 1974 роках працював на кафедрі технології та техніки розвідки родовищ корисних копалин. Створив наукову школу «Ускладнення при бурінні свердловин на нафту та газ».

У будинку також жили в різні роки:

• кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Зоткін Юрій Михайлович, декан геолого-розвідувального факультету, учень професора Леоніда Лікаріоновича Іванова (зав. кафедрою мінералогії Дніпропетровського гірничого інституту);
• кандидат фізико-математичних наук, доцент, зав. кафедрою фізики Дніпропетровського гірничого інституту Кирило Тимофійович Ткаченко;
• кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент, зав. галузевої науково-дослідної лабораторії геології вугілля Степан Васильович Савчук (учень члена-кореспондента АН УРСР О. З. Широкова);
• кандидати наук Ф. М. Дисса, В. О. Тимошкін, М. О. Карасик, М. О. Доморацький, О. І. Двойнін, С. Р. Маймін, О. І. Курьян та інші.