Будинок Маріїнської жіночої гімназії

Ідея відкриття в Катеринославі жіночого середнього навчального закладу з’явилася ще у середині XIX століття. 21 вересня 1859 року Катеринославське дворянство постановило виділити кошти на організацію жіночого училища. У вересні цього ж року Андрій Степанович Понятовський (1794-1872), мешканець Катеринослава й викладач місцевої духовної семінарії, запропонував для розміщення училища власний двоповерховий цегляний будинок у центральній частині Катеринослава. У цьому будинку на Троїцькому майдані (нині пл. Троїцька, а до цього – пл. Червона), розташовувався жіночий пансіон Марії Дмитрівни Понятовської, в дівоцтві – Головкіної. Пансіон був заснований ще матір’ю Марії Дмитрівни – Любов’ю Головкіною, у 1825 р., і закрито його було після смерті Марії Понятовської 29 жовтня 1854 року.

У вересні 1862 р. катеринославське дворянство асигнувало на облаштування жіночого училища 31 382 руб., оскільки особняк Понятовського вимагав капітального ремонту. 30 серпня (11 вересня) 1864 року було урочисто відкрито жіноче чотирикласне першого розряду училище, яке мало шістдесят чотири учениці – перший середній навчальний заклад для жінок у місті. Далі щорічно відкривався новий клас.

До Маріїнських гімназій (до 1862 р. вони називались училищами) слід відносити середні навчальні заклади для дівчат, які підпорядковувались Відомству установ імператриці Марії – інституції, яка вперше в Російській імперії на державному рівні звернулась до організації освіти жіноцтва. Але при цьому Маріїнська гімназія, а спочатку Маріїнське жіноче училище, Катеринославу була започаткована Міністерством народної освіти. Проте, в цьому випадку, назва «Маріїнська» є власною, «дозволеною» окремою постановою міністерства на честь імператриці Марії Олександрівни – покровительки навчального закладу.

Першим директором училища стала донька директора чоловічої класичної гімназії Олександра Акимівна (Якимівна) Ковалевська, у заміжжі – спочатку Чернова, а пізніше – Риндовська, яка зробила величезний внесок у роботу гімназії зокрема та розвиток жіночої освіти у Катеринославі загалом. Тут навчалась й донька Олександри Якимівни – Олександра Михайлівна Чернова (26.12.1849 (07.01.1850), Катеринослав, — 01.04.1926, Дитяче Село), отримавши диплом вчителя. Після заміжжя з сенатором у 1868 р., отримала прізвище – Калмикова, та переїхала з чоловіком до Санкт-Петербургу. На її честь, як громадської діячки, на фасаді по пл. Троїцькій було встановлено меморіальну дошку.

У 1871 р. Олександр Миколайович Поль був обраний членом опікунської ради Катеринославської Маріїнської жіночої гімназії і залишався на цій посаді до своєї смерті у 1890 р.

Згідно «Положення про жіночі гімназії і про гімназії відомства Міністерства народної освіти» від 24 травня 1870 р. на опікунську раду покладалися досить широкі повноваження: обрання попечительки і начальниці гімназії; відшукання коштів для матеріального поліпшення навчального закладу; складання щорічного кошторису витрат гімназії; визначення жалування начальниці та іншим посадовим особам; нагляд за правильним використанням училищних сум; визначення розміру плати за навчання; звільнення від плати за навчання недостатніх учениць; заступництво і допомога найбіднішим ученицям, які відзначаються старанністю і доброзвичайністю; опікування взагалі установленням і постійним збереженням в гімназії належного порядку і благоустрою. Опікунська рада гімназії повною мірою виконувала ці завдання, зокрема, вона багато зробила для розвитку матеріальної бази навчального закладу, включаючи ремонт і пристосування у 1865 р. будинку А. С. Понятовського для відкриття гімназії.

До 1871 р. в гімназії поступово були відкриті всі класи, в тому числі і VIII педагогічний клас. Кількість учениць суттєво зросла і постала проблема приміщень, оскільки гімназія не могла прийняти всіх бажаючих навчатися, багатьом доводилось відмовляти у прийомі на навчання, що викликало незадоволення батьків. Вихід вбачався у розширенні приміщення гімназії з тим, щоб можна було відкрити паралельні класи. У 1874 р. опікунська рада приступила до будівництва прибудови за рахунок власних коштів, пожертвувань попечительки гімназії М. С. Кох та допомоги міської думи. Але цих коштів (8 тис. крб.) не вистачало для завершення будівництва і у 1876 р. О. М. Поль, як гласний губернського земства, ініціював виділення безвідсоткової позики на 10 років у сумі 8 тис. крб. У 1878 р., як зазначала багатолітня начальниця гімназії О. Я. Риндовська (Чернова), «завдяки енергійному і гарячому клопотанню члена опікунської ради О. М. Поля» губернські збори взагалі скасували цей борг. Завершення у 1877 р. будівництва дало змогу відкрити у 1877-1879 рр. паралельні відділення у І-ІV класах. У підсумку чисельність вихованок у гімназії зросла з 325 у 1871 р. до 486 у 1881 р. Проте брак вільних приміщень не давав можливості відкривати паралелі у старших класах.

Ураховуючи внесок О. Я. Риндовської (Чернової) у розвиток жіночої освіти, губернські земські збори у грудні 1889 р. за пропозицією О. М. Поля прийняли рішення заснувати стипендію її імені на ознаменування 25-річного ювілею керівництва навчальним закладом. У 1904 р. будівлю гімназії було капітально реконструйовано: добудована частина головного корпусу по лінії Троїцької площі в бік вулиці Казанської (нині Михайла Грушевського). У 1905 р гімназія складалася з 13 класів: семи основних, підготовчого, VIII додаткового і чотирьох паралельних: IV, V, VI і VII класів. Крім цього, при гімназії існував безкоштовний клас для 30 бідних дівчаток, відкритий в 1896 р.

У 1912 році гімназію реорганізують у Романську дворянську жіночу гімназію, на честь 300-річчя Дому Романових, при цьому у адрес-календарі за 1915 рік вона йменується: «Маріїнська Дворянська жіноча гімназія пам’яті 300-річчя царювання Дому Романових».

Після 1917 р. Маріїнська гімназія не була розформована. Вона була перетворена на єдину трудову школу з українською мовою викладання. У 1920- х роках ця трудова школа перетворена на неповну середню школу № 33 з семирічним курсом навчання. У 1937 р. був проведений перший випуск 10-х класів у середній школі № 33. У 1944 р. школа № 33 повністю відновила навчальний процес. У 1972-1973 рр. історичну будівлю було реконструйовано з надбудовою третього поверху. В результаті була істотно збільшена площа навчальних приміщень. Однак при реконструкції будівля була зовсім позбавлена ознак пізнього класицизму, і отримала типовий вигляд 1960-1970-х років. У листопаді 2003 р середній школі № 33 було знову присвоєно статус гімназії. А у 2010 році було відновлено слово «Маріїнська» у її назві, як данина історичним традиціям найстарішого навчального закладу міста.

Будівля гімназії триповерхова, з підвалом під первісною частиною будинку (до 1970-х рр.) та горищним простором під багатосхилим дахом.

Цегляна (червона глиняна та силікатна цегла), оштукатурена щільним шаром та пофарбована по головним (вуличним) фасадам), дворові та бічні фасади не отримали опорядження.

В плані будинок має Г-подібну форму.

Первісний об’єм гімназії (до 1970-х рр.) складається з:

• двоповерхового з підвалом об’єму побудованого до 1840 рр., по пл. Троїцькій. Об’єм має симетричну центральноосьову композицію головного фасаду, з акцентом у вигляді портика у шість пілястр, з трикутним фронтоном прикрашеним рослинним ліпним декором навколо півкруглого віконного прорізу (втрачено);
• двоповерхового кутового об’єму з підвалом середини 1860-х рр., у чотири осі віконних прорізів по однодільному фасаду по пл. Троїцькій, та у сім осей віконних прорізів по тридільному фасаду по вул. Троїцькій;
• поєднуючого їх двоповерхового об’єму (з підвалом) в якому розташовувався парадний вхід в будинок гімназії;
• видовженого двоповерхового об’єму по вул. Троїцькій, зведеного на початку 1900-х рр., у 12-ть осей віконних прорізів.

Під час реконструкції 1970-х рр. було надбудовано третій поверх, об’єм в одну віконну ось по пл. Троїцькій, дворовий простір об’єкта, при цьому зовнішній вигляд будинку було змінено, з майже повною втратою архітектурно-художніх характеристик, що позбавило об’єкт культурної спадщини ознак пізнього класицизму, отримавши типовий утилітарний вигляд характерний для споруд 1960-1970-х років.

В інтер’єрах первісного об’єму в рівні 1-го та 2-го поверху,  не виявлені історично цінні елементи декорування. Особливу цінність внутрішнього простору має підвальний поверх зі склепінчастою стелею.

Об’єм навчального закладу до 1970-х рр. мав, як риси класицизму, так і модерну (по вул. Троїцькій), після реконструкції 1970-х рр. будинок втратив первісну стилістику.