«Будинок клубу»

Існуючий охоронний номер

1073

Місцезнаходження

вул. Воскресенська, 3, Шевченківський район, м. Дніпро

Дата утворення об’єкта культурної спадщини

1890 - 1891 рр.

Категорія

пам'ятка архітектури національного значення

Номер і дата рішення про взяття на облік

Постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442

Пам’ятка, Г-подібна в плані, габаритні розміри – 43,1 х 42,1 та висотою біля 14,3 м. Довжина головного фасаду вздовж вул. Воскресенської – 35,4 м.

Двоповерхова цегляна будівля з горищем та підвалом, розташована на території громадської забудови і головним фасадом виходить на червону лінію вулиці Воскресенська.

Пам’ятку збудовано в 1890-1891 рр. як Англійський клуб за проєктом архітектора О. І. фон Гогена в еклектиці. Первісно будівля в плані мала П-подібну форму і симетричні фасади. На першому поверсі розміщувалися бібліотека з читальнею, більярдні зали, на другому – велика зала, столова з буфетом, гостинні та карткові зали. Підвал займали кімнати прислуги, квартира управляючого, кухня, винний склад та льодовик. Технічно будівля була оснащена водопроводом, каналізацією, водяним опаленням та електричним освітленням. Зі сторони саду до Пам’ятки було прибудовано дерев’яну двоповерхову терасу з відкритою сходовою клітиною на 2-й поверх. Через нестачу приміщень до лівого крила Пам’ятки було прибудовано 1,5 поверховий цегляний службовий корпус в еклектиці, через що утворився невеликий внутрішній двір. Наприкінці 1900-х рр. дворові прибудови було об’єднано єдиним фасадом в стилі модерн: сходи та відкриті тераси перетворилися на засклену веранду, над службовим корпусом було надбудовано 2-й поверх. Новий фасад з характерними трилопатевими арками став частиною презентабельного парку з фонтаном, відкритою естрадою, літнім театром, рестораном та оранжереєю.

В 1913 р. за проєктом архітекторів Ф. Булацеля і О. Петровецького до бічного правого фасаду Пам’ятки було прибудовано театр Англійського клубу (нині окрема пам’ятка архітектури національного значення, охорон. №1074). Крім нової глядацької зали на 1200 місць, сюди переносять частину приміщень клубу: більярдні, зали для гри в карти та лото тощо. Окремий вхід з клубу до театру прорізають з існуючої сходової клітини, для освітлення закладених залів влаштовують світовий колодязь, в який пробивають два широких віконних прорізи.

Під час визвольних змагань 1917-1921 рр. приміщення Пам’ятки займали різноманітні ворогуючі сторони, через що будівля швидко прийшла в занедбаний стан. Після ремонту 1924 р. тут розмістився Центральний партійний клуб ім. Леніна та Губпартшкола, а з 1927 р. – «Будинок Червоної Армії». Приміщення клубу було переобладнано під нові функції (створені учбові кімнати, кінопроекційна та інше), фасади майже не зазнали змін (невеликі круглі віконця на головному фасаді було перетворено в прямокутні, зник навіс над головним входом). Частина саду зі сторони вул. Князя Володимира Великого відійшла під будівництво дитячого комбінату.

Під час німецької окупації 1941-1943 рр. Пам’ятка не постраждала. В ній розміщувались Український, а потім німецький Офіцерський клуб. Після війни в будівлі відкрився радянський «Будинок офіцерів», який проіснував до розпаду СРСР. В 1990-і рр. більшу частину приміщень здавали в оренду комерційним структурам. В цей час ліворуч від головного входу було розібрано залишки історичної огорожі та ковані ворота (встановлено сучасні ворота), побудовано два приямки входів у підвал, з часом більшість приміщень було переплановано під потреби «Приватбанку».

Під час реконструкції театру в 1979 р. було створено невеликий внутрішній двір театру, який прилягає до східного фасаду Пам’ятки (більша частина колишнього парку відійшла під сучасну забудову). На даний час Пам’ятка закинута і біля 10 років не використовується, перебуваючи в державній формі власності з 2021 року.