Будівля канцелярії генерала Інзова І. М.

Споруда Пам’ятки, симетричної конфігурації, квадратна в плані, двоповерхова цегляна нежитлова будівля, з підвалом та горищем, розташована на частково огородженій території щільної громадської забудови в межах центрального історичного ареалу.

1810 р. архітектором М. П. Насеткіним виконано проєкт півториповерхової будівлі (фасад взятий з альбому типових фасадів роботи А. Д. Захарова). На середину 1810-х рр. – кам’яна будівля Опікунської контори вже позначена, як існуюча, хоча можливо це означає, що було розпочате будівництво. 1827 р. – архітектором Д. І. Вісконті 1-м виконано проєкт будівлі. Будівля одноповерхова. Фасад також був взятий з альбому типових фасадів, але більш скромний варіант у порівняні з першопочатковою пропозицією.

1829 – 1830 рр. – зведено кам’яний одноповерховий будинок, в класичному стилі для Канцелярії контори іноземних поселенців (Комітету піклування про колоністів півдня Росії), якою керував генерал Іван Микитович Інзов (1768-1845), другий поверх надбудовано у 1892 р. (автор невідомий).

З 1837 року використовується як учбовий корпус повітового училища, пізніше відомого як 1-го Вищого начального училища Міністерства народної освіти, а з 1918 р. в будівлі розміщується Перша українська школа ім. Івана Франка, в другій половині 1920-х рр. – Єврейський металообробний технікум, в другій половині ХХ сторіччя – будівельне училище. І з 1988 р. будівлю Пам’ятки передали Дніпропетровському історичному музею для розміщення музею «Літературне Придніпров’я».

За роки існування будівлі, в різні часи, в ній перебувало багато видатних постатей історії та культури, такі як: поет Олександр Сергійович Пушкін (1799-1837),  письменник Валер’ян Петрович Підмогильний (1901-1937) та інші.