Братська могила курсантів артилерійського училища (Монумент захисникам міста)

Пам’ятка являє собою монумент захисникам міста (автор – архітектор Нікон В.А.), встановлений на братській могилі радянських воїнів у вигляді насипного курган висотою 2,5 м та діаметром 60 м. Усього поховано три воїна, загиблих у серпні – вересні 1941 року, імена невідомі. На кургані розташовується три схилені пілона, що символізують вічну пам’ять; на середньому пілоні – зображення п’ятикутної зірки та присвятний текст «Стоявшим насмерть во имя жизни». Пілони півколом огороджує цегляна стела. Уздовж стели на газоні розташовуються гранітні меморіальні плити на яких увічнені імена 104 воїнів, що загинули в оборонних боях у серпні – вересні 1941 року; на двох плитах напис «Неизвестному солдату» та одна плита без тексту. Перед плитами – майданчик півколом, вимощений брекчією, по центру якого, на гранітній основі, влаштовано металевий пальник Вічного вогню у формі п’ятикутної зірки. До пальника веде вимощена тротуарними плитами дорога, по центру якої влаштовано газон, та два марша східців. Перед меморіалом встановлена меморіальна гранітна стела з присвятним текстом.

На самому початку німецько-радянської війни, коли вермахт швидко просувався углиб країни, загострилася катастрофічна нестача професійних військових кадрів. З огляду на це, вже 30 липня 1941 р. у Дніпропетровську відкривається артилерійське училище, курсантами якого стає близько 3000 юнаків. Навчатися їм довелося у бойових умовах, бо вже наприкінці липня 1941 р. становище на Дніпропетровському напрямку стало вкрай складним. У ніч з 2-го на 3-тє серпня начальник артилерійського училища, комбриг М.О. Петров отримав бойовий наказ – курсанти повинні зайняти ділянку оборони міста на правому березі в районі Краснопілля. З 3-го по 19-те серпня курсанти рили окопи, зводили сховища та облаштовували позиції. Паралельно вони навчалися вражати танки гранатами, вивчали техніку використання у бою кулеметів та мінометів, вдосконалювали навички штикового бою, вчилися тактиці контратак та розвідки. Перший бій курсанти прийняли близько 9-ї години ранку 20-го серпня, коли німці відкрили артвогонь по їхнім позиціям і спробували вдертися до міста з криворізького напрямку. Впродовж чотирьох днів юнаки вели безперервні бої, знешкоджуючи танки та живу силу супротивника, мінували дороги та вступали з ворогом у рукопашний бій. Вони оборонялися пліч-о-пліч з досвідченими бійцями 255-ї стрілецької дивізії, кавалеристами 134-го полку майора Кротова та зенітниками 58-го полку. 23 серпня, з метою збереження курсантів, був виданий наказ евакуювати їх на навчання у Томськ. Евакуацію було призначено на 12 годину 24-го серпня, але зранку ворог пішов у наступ і курсанти залишилися на своїх позиціях. Однак втримати правий берег не було жодної можливості і в ніч на 25 серпня війська відступили за річку Дніпро на лівий берег. Але оборона лівобережного району міста не була відразу організована і ворог, скориставшись цим, почав переправу своїх підрозділів на лівий берег, захоплюючи плацдарм в районі Ломівки. На лівому березі курсанти артучилища билися з ворогом до 14-го вересня. Поруч із курсантами Полтавського автотракторного училища, бійцями 275-ї та 261-ї стрілецьких дивізій, танкістами 8-ї танкової дивізії та корпусними артилерійськими частинами 6-ї армії – вони тримали оборону в Нижньодніпровську, Мануйлівці, Ломівці, Клочко та районі піщаних кучугурів поруч з нинішнім ж/м Північний. Загалом, упродовж цілих 25 днів молоді воїни тримали оборону міста. 12 – 14 вересня частини 6-ї армії передали ці позиції 15-й стрілецькій дивізії НКВС та 261-ї стрілецькій дивізії, які увійшли до складу 12-ї армії. 25 вересня ворог перейшов до активних бойових дій і потіснивши ці частини, почав повільно просуватися на схід. В оборонних боях серпня – вересня 1941 року на території лівобережної частини Дніпропетровська загинуло багато радянських воїнів, які першопочатково були поховані на місцях боїв. У 1975 році останки 3-х радянських воїнів, які були поховані, відповідно, на вул. Байкальський, у селищах Шевченко та Самарівка були перенесені у вищезазначену братську могилу по вул. Курсантській. 8 травня 1975 р. на братській могилі було відкрито монумент (автор – архітектор Нікон В.А.), спорудженого за рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 562 від 13 серпня 1974 р.